Протидія сексуальному та гендерному насильству в умовах конфлікту в Україні
Протидія сексуальному та гендерному насильству в умовах конфлікту в Україні
Гендерне насильство — це форми насильницьких дій, що мають чітко виражену гендерну групу, на яку спрямоване насильство або яка чинить насильство. Зазвичай, гендерне насильство найчастіше сприймають як насильство, що спрямоване проти жінок, яке вчиняють переважно чоловіки. Характерним є те, що чоловіки не лише вчиняють насильство, а й самі страждають від нього під час війни, розбою, вуличного насильства. Тому чоловіки можуть бути як агресорами, так і жертвами насильницької поведінки. Окремо виділяють насильство над чоловіками та насильство над ЛГБТ-людьми.
Гендерне насильство є механізмом встановлення гендерних режимів— влад між гендерними групами.
Сексуальне насильство, що вчиняється під час збройного конфлікту, вважається міжнародним злочином згідно норм міжнародного кримінального права. Поняття сексуальне насильство в міжнародному праві захисту прав людини є ширшим, ніж у національному кримінальному праві, і передбачає різні його форми та прояви.
Всесвітня організація охорони здоров’я визначає сексуальне насильство як статевий акт, спробу вступити в статевий акт, небажані коментарі сексуального характеру, сексуальні домагання або інші дії проти сексуальності особи з використанням примусу будь-якою особою, незалежно від її ставлення до жертви, у будь-яких умовах. Така ознака, як наявність військового конфлікту, значно розширює поняття сексуального насильства, порівняно із цим же поняттям за звичайних умов. Особливо слід звернути увагу на таку обставину, як «добровільність» вступу в сексуальні контакти. Оскільки слід розуміти, що цивільне населення в зоні конфлікту знаходиться в особливій ситуації та не може протистояти військовим. Така обставина робить цивільних вразливими та залежними. Що слід враховувати. Також особливістю є те, що сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, не має терміну давності. Вчинення таких злочинів під час воєнного стану є обтяжуючою обставиною.
Що стосується протидії та захисту цивільних від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, – ця проблема вирішується комплексно через взаємодію військових, поліції і цивільних учасників процесу.
Основна роль покладається на військових, оскільки вони мають досвід забезпечення безпеки і обов’язок захищати. Наприклад, в доктрині НАТО встановлено, що захист від фізичного насильства та сексуального насильства, має бути в пріоритеті під час планування і виконання операцій. Військові мають право припиняти такі види насильства, в тому числі і включно із застосуванням летальної сили, для запобігання і реагування тоді, коли цивільні страждають від фізичного та сексуального насилля, що пов’язане із збройним конфліктом.
Також Рада безпеки ООН ухвалила ряд резолюцій, що спрямовані на протидію сексуальному насильству проти жінок і дівчат, а також визнала, що жертвами такого насильства можуть бути також чоловіки та хлопчики.
Дана процедура розрахована на сторін, що дотримуються правил ведення війни, норм міжнародного права та не воюють із цивільним населенням. Але ситуація в Україні зараз на жаль така, що значна кількість цивільних стає жертвами сексуального та гендерно зумовленого насильства з боку армії загарбника, який не дотримується норм міжнародного права та вчиняє злочини на окупованих територіях.
У ситуації, коли цивільне населення знаходиться на окупованій території та під владою збройних формувань росії, не виходить говорити про протидію, слід звернути особливу увагу на заходи безпеки для цивільних будь-якого віку та статі, для уникнення злочинних дій відносно них.
Можна вжити деяких превентивних заходів:
- планувати маршрут;
-уникати діалогів та взаємодії з ворожими солдатами та місць їх дислокації;
- не виходити на вулицю в нічний час;
- не порушувати комендантську годину;
- одягатися так, щоб уникнути зайвої уваги але не в камуфляж, оскільки можуть сприйняти за військового.
ПОШИРЕНІ ВИДИ ТАКОГО НАСИЛЬСТВА
- торгівля людьми включно із викраденням та вивезенням за кордон для подальшої експлуатації;
- примусова проституція;
- зґвалтування.
Часто ці форми злочинних дій між собою поєднані.
Ворожа армія на території України застосовує зґвалтування для деморалізації мирного населення. Жертви насильства досить часто не хочуть говорити про те, що з ними сталося, оскільки щодо них вчинявся фізичний та психологічний тиск, соромляться розповідати про пережите,не вірять у можливість покарати винних. Зґвалтування і інші форми насильства є найпоширенішими під час воєнного стану. Під час воєнного стану зґвалтування відбувається найжорстокішими способами: групові зґвалтування, зґвалтування сторонніми предметами, зґвалтування дітей та зґвалтування поєднані із застосуванням різних форм фізичного насильства чи катування.
Як здійснити фіксацію злочину?
Для притягнення до відповідальності осіб, що вчинили злочини і керівництва країни-агресора, що відповідальне за проведення бойових дій на окупованій території та допустило вчинення таких злочинів, а для забезпечення можливості отримання постраждалими компенсації, вчинені воєнні злочини необхідно зафіксувати:.
1.Зберегти докази. Під час військових дій ними можуть бути:
-фото та відео, де чітко зафіксовані тілесні пошкодження;
-показання свідків (відео/звукозапис показань або письмові пояснення);
-висновки медиків чи експертів (якщо є можливість);
-одяг або інші предмети зі слідами злочину (їх необхідно зберігати, або зафіксувати на фото чи відео).
2.Якщо є можливість, негайно звернутися до поліції з заявою про вчинення злочину та до медичного закладу, щоб зафіксувати злочин та надати докази його вчинення.
3. Офіс Генерального прокурора створив захищений сайт для централізованого збору інформації про воєнні злочини – warcrimes.gov.ua, де можна завантажити фото та відеоматеріали, які в подальшому будуть використані для відновлення правосуддя в Україні та міжнародних органах.
4.Якщо є потреба у юридичній консультації, необхідно звернутися до юристів безоплатної правової допомоги за телефоном 0 800 213 103.
5.Пораду чи консультацію можна отримати за номерами Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства за телефонами 116 123 (для повнолітніх) та 116 111 (для дітей).
6.При потребі у психологічній допомозі - звернутися до психологів організації «Розірви коло» за номерами телефонів 0 800 500 335 або 116 123.
Як правильно зібрати та зберегти докази?
Для того, щоб можна було застосувати докази для притягнення винних до відповідальності за вчинення злочинів проти статевої свободи, важливим фактором є їхнє правильне збирання та зберігання.
Необхідно зібрати сліди біологічного походження (сліди нападника на тілі, під нігтями тощо). Якщо на території вчинення злочину ведуться активні бойові дії і звернутися до правоохоронних органів або медичного закладу неможливо для фіксації злочину, їх необхідно зібрати самостійно та зберегти. Для цього сліди можна відібрати на чистий марлевий або ватний тампон, який потрібно попередньо змочити водою, загорнути тампон трубочкою у сухий чистий папір та покласти до зіп-пакету або іншого поліетиленового пакету, надійно запакувавши його. Пакет слід підписати, вказавши, звідки взято зразок (з якої частини тіла чи поверхні), а також зазначивши дату та час забору. Така ж процедура із речовими доказами (одяг та інші предмети зі слідами злочину). Обов’язково докази необхідно опечатувати (двоє осіб — сусіди чи знайомі, ставлять підписи на кожному такому пакеті, а за можливості вести фото- або відеозйомку збирання доказів).
Необхідно скласти акт, у довільній формі вказати: дату, місце складання, а також прізвища, імена та підписи осіб, які його склали, їхні контакти та описати, що сталося, які докази зібрані, куди вони поміщені та як опечатані.
Зібрані докази необхідно зберігати в сухому та темному місці. При появі можливості слід передати докази правоохоронцям. Опис має бути в двох екземплярах, один із них, з відміткою про прийняття має залишатися у потерпілої особи до завершення розслідування.
Відповідальність за злочини
За вчинення кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості передбачена наступна відповідальність, а саме:
•зґвалтування (дії сексуального характеру, які пов’язані з проникненням в тіло іншої особи без добровільної згоди потерпілої особи) – карається позбавленням волі на строк від трьох років до довічного позбавлення волі;
•сексуальне насильство (будь-які насильницькі дії сексуального характеру, які не пов’язані із проникненням в тіло іншої особи, без добровільної згоди потерпілої особи) – карається позбавленням волі на строк від 5 років до довічного позбавлення волі;
•примушування до вступу в статевий зв’язок (примушування особи без її добровільної згоди до здійснення акту сексуального характеру з іншою особою) – карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів або обмеженням/позбавленням волі на строк до 3 років);
•вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (вчинення повнолітньою особою дій сексуального характеру, які пов’язані з проникненням в тіло особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку) – караються обмеженням/позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого;
•розбещення неповнолітніх (розпусні дії щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку) – караються обмеженням/позбавленням волі на строк від 5 до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3 років або без такого;
•домагання дитини для сексуальних цілей (пропозиція зустрічі, зроблена повнолітньою особою, особі, яка не досягла шістнадцятирічного віку, з метою вчинення відносно неї будь-яких дій сексуального характеру або розпусних дій, у разі, якщо після такої пропозиції було вчинено хоча б одну дію, спрямовану на те, щоб така зустріч відбулася) – караються обмеженням/позбавленням волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
