Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок
Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок 25 листопада. Його оголосила Генеральна Асамблея ООН ще 1999 року. Відтоді уряди багатьох країн світу та різноманітні організації привертають увагу до цієї проблеми з метою боротьби проти такого явища як насильство.
Проблема насильства щодо жінок досі залишається викликом для сучасного світу. За оцінками, опублікованими ВООЗ, приблизно кожна третя (30%) жінка в усьому світі протягом свого життя зазнавала фізичного та/або сексуального насильства.
67% жінок в Україні зазнавали психологічного, фізичного чи сексуального насильства з боку партнера чи іншої особи, починаючи з 15-річного віку. Насильство немає кордонів, воно трапляється в кожній країні, у кожному суспільстві: у школі, на роботі, на вулиці, вдома, у соціальних мережах. Жінка може стати жертвою як в умовах збройного конфлікту, так і в мирний час.
Безумовно, насильство щодо жінок становить кричуще порушення прав людини та загрожує благополуччю і здоров’ю жінки, а тому має бути викорінене як явище в короткостроковій перспективі.
З 24 лютого 2022 року, коли російська федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, контекст, у якому ведеться боротьба з гендерно зумовленим насильством, різко змінився. Зросла кількість жертв насильства: від нього потерпають жінки й чоловіки, хлопчики й дівчатка.
Та навіть в умовах війни Україна продемонструвала своє прагнення покласти край насильству щодо жінок і домашньому насильству, ратифікувавши Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, більш відому як Стамбульська конвенція.
Конвенція спрямована на те, щоб вплинути на світогляд окремих людей, закликаючи всіх членів суспільства, особливо чоловіків та хлопчиків, змінити свою модель поведінки. По суті, Конвенція знову закликає до забезпечення більшої рівності між жінками та чоловіками, оскільки насильство щодо жінок випливає з відносин нерівності між жінками та чоловіками у суспільстві та закріплюється в ньому через культуру терпимості до насильства та його ігнорування.
