Рідна цивільна людина в полоні або зникла безвісти: план дій

Якщо ваша рідна людина довго не виходить на зв’язок або ви маєте інформацію, що вона потрапила в полон, ось план дій, як почати пошуки й куди звернутись, щоб вони мали результат. 

Цей алгоритм розробили фахівці Центру громадянських свобод в рамках проєкту Prisoners Voice. 

1. Першочергово потрібно зафіксувати зникнення. Ось перелік організацій, куди повідомити про свій випадок (з усіх структур бажано мати письмові відповіді):

    

   • Гаряча лінія Нацполіції з пошуку зниклих чи загиблих 0 800 21 21 51 та 089 420 1867
   • Національне інформбюро при Мінреінтеграції 1648 та 0442878165
   • Уповноважений з прав людини: 0800501720
   • Моніторингова місія ООН з прав людини ohchr-hrmmu@un.org,
     Telegram: ohchr_hrmmu (лише повідомлення)
     Viber: +380503746708 (лише повідомлення)
   • Міжнародний Комітет Червоного Хреста:
     гаряча лінія: 0800300155
     служба розшуку: 0963044375, 0662509957
   • Обов’язковим кроком є фіксація полону або втрати зв’язку з рідним у Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненимиТакож ви можете заповнити цю форму і волонтери “ЄвромайданSOS” допоможуть вам зафіксувати зникнення рідного.
2. Фізично зверніться до найближчого відділу поліції: Надайте всю інформацію про те, хто, скільки людей, за яких обставин і коли стали цивільними заручниками. Після подачі свідчень ви отримаєте номер відкритого кримінального провадження.
   Після подачі свідчень до поліції до вас мають приїхати представники СБУ для уточнення питань у справі. Але ми рекомендуємо самостійно звернутися до них.
3. Фізично зверніться до СБУ з документом, що засвідчує вашу особу, та документом, що підтверджує родинні відносини зі зниклою особою (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження тощо).
   Звернутися можна до обласного відділення, найкраще – до головного відділення СБУ в Києві (вул. Володимирська, 33).

На КПП вам покличуть чергового слідчого, який прийме заяву в громадській приймальні, або випишуть перепустку та супроводять до його кабінету. Слідчому необхідно повідомити наявну інформацію та свідчення про те, що рідний став цивільним заручником. Також потрібно надавати, якщо є,  номер телефону, з котрого телефонував рідний, розкадровку відео, на якому був помічений, фото, скріни постів з чатів у месенджерах тощо.

Після цього між вами (заявником) та СБУ підписується протокол про нерозголошення та протокол про опитування. Ви отримаєте номер справи та контакти слідчого, який її буде вести.

У випадку, якщо немає документів про підтвердження родинних відносин, потрібно звернутися до суду з заявою про встановлення родинних відносин та привести свідків, які можуть підтвердити, що заявник та зниклий/полонений проживали разом, перебували в шлюбі.

Інформація про встановлення факту проживання однією сімʼєю без шлюбу тут.

4. Після написання заяви та відкриття справи ви отримаєте номер кримінального провадження та познайомитеся зі слідчим, який вестиме справу. Обміняйтесь контактами зі слідчим, аби в разі появи нової інформації одразу повідомляти її слідчому та стежити за розглядом справи.
5. Зверніться до Національного інформаційного бюро, заповнивши форму, яка є на сайті. 
6. Юрист допоможе вам звернутися до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) з вимогою направити гуманітарну допомогу чи забезпечити звʼязок з полоненим рідним.

Сайт МКЧХ українською з контактами в Україні

Сайт МКЧХ англійською з адресою та контактами головного офісу в Женеві 

7. Зверніться до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за номером: +380954127424 (консультаційна лінія працює з понеділка по пятницю з 10:00 до 16:00) та надайте інформацію про рідного, який був свавільно затриманий окупаційними військами та не виходить на зв’язок. За можливості запишіться на консультацію до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими за номером +38(044) 4251209 та зафіксуйте свавільне затримання окупаційними військами чи зникнення цивільної особи. Детально – на сайті  https://koordshtab.org/

Якщо статус та місце перебування вашого рідного не відомі

1. Прийдіть до найближчого відділу поліції та напишіть заяву про те, що звʼязок з рідним втрачено. Після написання заяви ви отримаєте документ – номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
2. Якщо ви –  член родини (тато, мама, діти), здайте ДНК для проведення ДНК-тесту. Адже, якщо немає підтвердження полону, ДНК-експертиза – це необхідність. 

Якщо немає, де взяти ДНК, тоді подається клопотання до суду з проханням провести ексгумацію батьків або дитини на вилучення геному померлого для ДНК-тесту. Далі необхідно буде чекати чи виявиться/не виявиться збіг. Частковий збіг не вважається підтвердженням. Вилучити сліди ДНК можливо і з речей зниклого.

3. Після цього необхідно звернутися до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Тоді ця служба почне процес пошуку. Контакти: 0800339247 та 0958960421

Крім цього, радимо звернутися до Міжнародної організації з пошуку безвісти зниклих (ICMP), заповнивши форму, перед тим прочитати інструкцію, що передує заповненню анкети.

ВАЖЛИВО: на жодному з цих кроків не потрібно сплачувати за будь-які послуги. Якщо вам пропонують послугу за гроші, то, найімовірніше, це аферисти.

Також важливо фіксувати усі згадки про вашого рідного: якщо ви побачили його/її фото чи відео в Telegram-каналах – завантажуйте це собі, робіть скріншоти та передавайте слідчому. Це може допомогти встановити місце перебування. 

Рідний військовослужбовець потрапив у полон або зник безвісти: план дій

Якщо член вашої родини є військовою особою і не виходить на звʼязок тривалий час або у вас є інформація, що він потрапив у полон, пропонуємо план дій, куди і як звертатися, аби профільні організації та державні структури допомогли вам із пошуком. 

Цей алгоритм розробили фахівці Центру громадянських свобод в рамках проєкту Prisoners Voice. 

Першочергово потрібно зафіксувати зникнення. Ось перелік організацій, куди повідомити про свій випадок ( з усіх структур бажано мати письмові відповіді): 

• Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених:
  +38 067 650 83 32; +38 098 087 36 01
  united.centre.ssu@gmail.com (тільки для військових) 

• Військова частина, у якій служить особа (щоб дізнатися всю наявну в них інформацію про рідного, яка надалі допоможе вам у пошуках)
• Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими:
  https://koordshtab.org, https://t.me/nib_uncp_bot

• Гаряча лінія з пошуку зниклих чи загиблих Національної поліції України:
  0 800 21 21 51 та 089 420 1867
• Національне інформаційне бюро при Мінреінтеграції:
  1648 та 0442878165
• Уповноважений з прав людини: 0800501720
• Моніторингова місія ООН з прав людини:
  ohchr-hrmmu@un.org, Telegram: ohchr_hrmmu (лише повідомлення) Viber: +380503746708 (лише повідомлення)
• Міжнародний Комітет Червоного Хреста:
  гаряча лінія: 0800300155, служба розшуку: 0963044375, 0662509957
  Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти:
  oic.icmp.int (обирайте на сайті український переклад)

Також ви можете заповнити цю форму і волонтери “ЄвромайданSOS” допоможуть вам зафіксувати зникнення рідного.

Далі алгоритм різниться для тих, у кого є інформація, що їх рідний у полоні, і для тих, хто не має жодної інформації про місце перебування зниклого. 

Якщо вам відомо, що рідний у полоні 

У такому разі треба пересвідчитися, що його ім’я є в переліку полонених. Це потрібно для того, щоб до його обміну долучилися відповідні структури.

Як це зробити: 

1. Фізично зверніться до СБУ з документом, що засвідчує вашу особу та документом, що підтверджує родинні зв’язки зі зниклою особою (свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження тощо). Звернутися можна до обласного відділення, однак найкраще – до головного відділення СБУ в Києві (вул. Володимирська, 33). На КПП до вас покличуть чергового слідчого, який прийме заяву в громадській приймальні, або ж вам випишуть перепустку та проведуть вас до кабінету слідчого.

Слідчому необхідно буде повідомити: 

• усю наявну інформацію про те, що рідний у полоні 
• номер телефону, з якого телефонував рідний під час полону (якщо телефонував) 
• розкадровку відео, на якому був помічений (якщо є) 
• фото, скріни постів з чатів у месенджерах тощо (якщо є)

Після цього між вами (заявником) та СБУ підписується протокол про нерозголошення та протокол про опитування. Ви отримаєте номер справи та контакти слідчого, який буде її вести. Це є гарантією того, що полон буде підтверджено.

У випадку, якщо немає документів про підтвердження родинних відносин, потрібно звернутися до суду з заявою про встановлення родинних відносин та привести свідків, які можуть підтвердити, що ви та зниклий/полонений проживали разом, перебували в шлюбі.

2. Після написання заяви та відкриття справи ви отримаєте номер кримінального провадження (обов’язковий документ). А також контакти слідчого, аби в разі появи нової інформації одразу повідомляти її слідчому та контактувати з ним про стан розгляду справи.
3. Далі необхідно повідомити про полон інші організації, які можуть допомогти. Зверніться 

• до Національного Інформаційного бюро
  https://nib.gov.ua/uk/, заповнивши форму, яка є на сайті. 
• до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими:
  https://koordshtab.org, https://t.me/nib_uncp_bot (ознайомтеся з дорожньою картою).

• за допомогою юристів зверніться до Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) з вимогою направити гуманітарну допомогу чи забезпечити звʼязок з полоненим рідним: https://blogs.icrc.org/ua/, адреса центрального офісу в Києві – вул. Велика Васильківська 60

Якщо статус та місце перебування вашого рідного невідоме, необхідно зробити додаткові кроки: 

1. Прийдіть до найближчого відділення поліції та напишіть заяву про те, що звʼязок з рідним втрачено. Після чого ви отримаєте документ – номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.
2. Якщо ви –  член родини (тато, мама, діти), здайте ДНК для проведення ДНК-тесту. Адже якщо немає підтвердження полону, ДНК-експертиза – це необхідність. 

Якщо немає, де взяти ДНК, тоді необхідно буде подати  клопотання до суду з проханням провести ексгумацію батьків або дитини на вилучення геному померлого для ДНК-тесту.

Далі треба буде чекати, чи виявиться/не виявиться збіг. Частковий збіг не вважається підтвердженням. Вилучити сліди ДНК можливо і з речей зниклого.

3. Після цього необхідно звернутися до Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Тоді ця служба почне процес пошуку. Контакти: 0800339247 та 0958960421

Крім цього, радимо звернутися до Міжнародної організації з пошуку безвісти зниклих (ICMP), заповнивши форму, перед тим прочитати інструкцію, що передує заповненню анкети.

ВАЖЛИВО: на жодному з цих кроків не потрібно сплачувати за будь-які послуги. Якщо вам пропонують послугу за гроші, то, найімовірніше, це аферисти.

Ініціатива «Пошук.Полон»

Якщо близька вам людина потрапила в полон, ви також можете заповнити ось цю форму, і правозахисники долучаться до процесу повернення її додому.

Це гуманітарна ініціатива «Пошук.Полон». Про запуск проєкту для пошуку українських військовополонених повідомляє Головне Управління розвідки МО України. 

Звертайтесь за цією формою також, якщо ви тільки припускаєте, що близька вам людина у полоні рф. Ідеться про військових, цивільних, а також дітей що були примусово вивезені з території України або вважаються зниклими безвісти.

Група правозахисників надає підтримку військовополоненим та їх рідним на підставі Женевської конвенції, яка передбачає юридичний захист полонених з боку адвокатів.

Поведінка викрадачів щодо заручників

Попри те, що досвід заручників та полонених дуже різниться, зазвичай від викрадачів слід очікувати наступної поведінки:

Фізичне обмеження (кайдани; тримання у тісному приміщенні; обмеження рухів, у тому числі тривале; дезорієнтація у часі, напряму).

Обмеження основних функцій людини (недостатність/неякісність їжі, води; обмеження сечовипускання, дефекації).

Дискомфортні або нестерпні умови утримання (холод/задуха, надмірна вологість; загроза зараження).

Позбавлення чи обмеження сну (часто використовується для допитів, аби послабити здатність людини адекватно мислити і змусити свідчити).

Ненадання медичної допомоги.

Фізичне насильство, побиття, та, можливо, сексуальне насильство.

Погрози поранення чи смерті; погрози спричинити шкоду близьким заручника, або змусити заручника спостерігати за катуваннями; погрози дискредитації людини в очах близьких/суспільства; погрози неможливості морального вибору: примус заручника завдати шкоду іншим – діями або видачею інформації.

Приниження, образи, нападки на ідентичність людини, цінності, культурні табу.