Не мовчи насильство не має виправдання!
Не мовчи насильство не має виправдання!
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (ст. 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству”)
Види насильства:
Фізичне насильство: побої, стусани, штовхання, перешкоджання вільному пересуванню, створення ситуацій, що несуть ризик чи загрозу життю та здоров`ю, позбавлення допомоги під час хвороби чи вагітності.
Психологічне насильство: погрози вбити чи скалічити (в тому числі дітей), словесні образи та приниження жестами й мімікою, погрози відібрати дітей, шантаж та маніпуляції, введення в оману для власної вигоди, булінг (цькування, переслідування, залякування), постійний та цілковитий контроль, безпідставні ревнощі, обвинувачення у зраді.
Сексуальне насильство: примушування до небажаних статевих стосунків, торкання інтимних частин тіла без згоди, змушення до статевого акту з іншою людиною, примус до неприйнятних форм сексу, садистських практик, примушування до участі у створенні чи перегляді порнографічних матеріалів.
Економічне насильство: позбавлення їжі та води, обмеження доступу, пошкодження особистого майна, перешкоджання у доступі до необхідних послуг, позбавлення власних коштів, інших матеріальних цінностей, примушування до жебрацтва.
Законом встановлено, що до кривдника (особи що вчинила домашнє насильство у будь-якій формі) суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству може бути встановлено спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника (виноситься уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України);
2) обмежувальний припис стосовно кривдника (видається судом);
3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи (здійснюється уповноваженими підрозділами органу Національної поліції України);
4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників (відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування).
Що робити у разі вчинення домашнього насильства?
Якщо Ви опинилися в ситуації домашнього насильства або стали його свідком ‒ телефонуйте:
- Поліція, екстрений номер виклику поліції (повідомити про злочин чи правопорушення) 102
- Гаряча лінія Національної поліції України 0-800-500-202
- “Телефон довіри” 0-800-500-241 (безкоштовно).
- Урядова гаряча лінія 15-45
- Національна гаряча лінія з протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству 15-47
(з мобільного чи стаціонарного телефону)
- Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації короткий номер з мобільного 116-123 (цілодобово, безкоштовно, анонімно та конфіденційно), 0-800-500-335 (безкоштовно зі стаціонарного або мобільного телефонів)
- Національна дитяча «гаряча лінія» 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарного телефону, анонімно та конфіденційно), 116-111 (з мобільного телефону) (пн ‒ пт з 12.00 до 20.00, сб з 12.00 до 16.00)
- Інформаційна лінія центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги 0-800-213-103 (цілодобово)
Якщо Ви стали свідком жорстокого поводження з дітьми або Ваша дитина потерпає від домашнього насильства – телефонуйте:
- Національна дитяча «гаряча лінія» короткий номер з мобільного 116-111, 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних, мобільних телефонів)
- Служба розшуку дітей 116-000 (у разі зникнення дитини)
