Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав

Дата: 29.12.2025 13:48

Кількість переглядів: 333

Права дитини закріплені Сімейним кодексом України, а саме Розділом III «Права та обов'язки матері, батька і дитини».

Зокрема своє закріплення знайшли норми про забезпечення прав дитини при визначенні його походження, також особисті нематеріальні права дітей і кореспондуючі їм обов'язки батьків, права дітей на майно, на утримання.

Про права дитини ми згадуємо також в тих частих випадках, коли батьки з тих чи інших причин розривають шлюб і виникає необхідність визначитися з подальшою долею чада, починаючи з визначення місця проживання останнього і закінчуючи розміром аліментів, сплачуваних одним з батьків іншому на користь їх спільну дитину . Однак на цьому питання з приводу дотримання і забезпечення прав дітей не закінчуються.

У сучасному житті існують ситуації, коли дитина змушена розлучиться зі своїми батьками або з одним з них зовсім не через їх розлучення. Одним з таких випадків є відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення останніх батьківських прав.

Сімейним кодексом передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 зазначеного Кодексу, а саме: коли батьки ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; в будь-якому вигляді експлуатують дитину, примушують її займатися жебрацтвом та бродяжництвом, а також в інших випадках, коли спільне життя дитини з батьками є небезпечним для його життя, здоров'я і морального виховання. У цьому випадку дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Як правило, відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав носить характер тимчасового заходу, тому якщо відпадуть причини чи обставини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При цьому обов'язково враховуються інтереси дитини і її думка.

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у таких випадках:

1. мати, батько ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
2. мати, батько жорстоко поводяться з дитиною;
3. мати, батько є хронічними алкоголіками або наркоманами;
4. мати, батько вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
5. в інших випадках, якщо залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання (відповідно до частини 1 статті 170 Сімейного кодексу України).

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:

1. не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
2. не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
3. не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
4. не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
5. не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
6. не створюють умов для отримання нею освіти.

У випадку відібрання дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють (відповідно до пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866).

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров’ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров’я проводить оцінку рівня безпеки дитини. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені представники інших органів державної влади та місцевого самоврядування, у межах своїх повноважень.

У разі виявлення (підтвердження) за результатами оцінки рівня безпеки дитини фактів безпосередньої загрози її життю або здоров’ю та потреби у вжитті невідкладних заходів до забезпечення її безпеки дитина може бути невідкладно направлена до закладів охорони здоров’я для обстеження стану її здоров’я, надання необхідної медичної допомоги в стаціонарних умовах та документування фактів жорстокого поводження з нею або тимчасово влаштована.

Після вжиття невідкладних заходів до забезпечення безпеки дитини служба у справах дітей в той же день подає районній у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчому органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради клопотання про невідкладене відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють. Після надходження клопотання уповноважена особа районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.

Про відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, орган опіки та піклування того ж дня письмово інформує органи прокуратури за місцем проживання дитини та у семиденний строк після прийняття рішення про відібрання дитини звертається до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або ж з позовом про відібрання дитини у матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування - це тимчасовий засіб захисту прав дитини. Тривалим засобом захисту прав дитини є рішення суду.

Хто може звернутися до суду

Позовну заяву про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав може подати до суду:

1. один з батьків;
2. орган опіки та піклування;
3. прокурор;
4. опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина;
5. заклад охорони здоров’я або навчальний заклад.

При розгляді судом спорів щодо відібрання дитини без позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (відповідно до частини 4 статті 19 Сімейного кодексу України).

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

При задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Підсудність справи

Справи про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав за загальним правилом розглядає місцевий суд за місцем реєстрації/проживання батьків або одного з них.

Якщо особа, яка подає позов до суду про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, доповнить позовні вимоги стягненням аліментів, то заяву можна подавати до суду за місцем знаходження позивача.

У разі прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків без позбавлення їх батьківських прав служба у справах дітей протягом тижня інформує структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення), селищної, сільської ради за місцем проживання сім’ї для надання соціальних послуг сім’ї.

Якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов'язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав (відповідно до пункту 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866).

Якщо дитина була відібрана за рішенням суду, то згодом вона може бути повернена батькам також за рішенням суду.

Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини (відповідно до частини 3 статті 170 Сімейного кодексу України).

« повернутися